Завідувач

Чала Тамара Тимофіївна

Пошук
Методичні аспекти | Національно-патріотичне виховання дошкільників | Конспект заняття нетрадиційного типу на тему «Ремесла рідного краю»
Конспект заняття нетрадиційного типу на тему «Ремесла рідного краю»

Конспект нетрадиційного типу заняття на тему

 «Ремесла рідного краю»

Старша група

Вихователь  Шевцова Олена  Анатоліївна

 

Мета. Ознайомити дітей з ремеслами рідного краю: з працею гончара, бондаря, шевчика, столяра, мірошника, пекаря, вишивальниці.

Виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, до праці народних майстрів, бережливе відношення до їх виробів.

 

Хід заняття

 

Звучить весела музика. Діти  заходять до залу, який імітує  ремісничу вулицю. Вздовж хатинки столяра, шевця, гончара, бондаря,  вишивальниці, мірошника, пекаря. Біля них - знаряддя праці. В кожній хатині майстри відповідно вдягнені. Вихователь вітає дітей в українському вбранні.

 - Діти, в нас  сьогодні незвичайне  заняття, подивіться, яка незвичайна вулиця і незвичайні будиночки. На ній живуть і працюють люди різних професій: гончар, бондар, швець, столяр, вишивальниця, мірошник, пекар.

     З давніх-давен у нас на Україні були народні майстри, вони і передавали своє ремесло з покоління в покоління, яке донині існує  і радує своєю чарівною принадою. Недарма мистецтво нашого народу визнано одним із найбагатших у світі.

Гончарі, шевці, столярі, бондарі жили і працювали в нашому краї.   Вони виробляли різноманітні речі побуту. Сьогодні ми познайомимося із ними. Це буде для вас цікаве заняття, тому що речі, які  виготовили ці люди, вселилися в наші квартири і творять в них святковість, затишок і красу Приносять насолоду дорослим і дітям.

Вихователь.

 - Діти, зверніть увагу на цей будиночок (з будинку? линуть и глиняних свищиків).

 - Як ви думаєте, хто тут живе? (Гончар.) Давайте підемо до нього в гості.

 - Добрий день, гончарю! Як красиво в тебе. Діти розглядають вироби, які є в гончара, уточнюють, як вони називаються. (Гончар роздає свищики, діти свистять.)

 

Гончар.

- А чи знаєте ви, з чого зроблені всі ці вироби?

- Послухайте, яку я розповім вам легенду.

Жив на світі чоловік. Одного разу прийшов цей чоловік до богині Дани і просить її: «Дай мені такої землиці, щоб я міг з неї посуд виліпити».

Богиня Дана відповідає: «Відгадай мою загадку і знайдеш таку землицю». І загадала загадку: «Що то за землиця, що у воді не зникає, у вогні твердне, а в ловких руках мліє?» Задумався чоловік. Ходив він скрізь по лісах, по лугах, але одного разу стояв він на березі річки. Що він побачив? А побачив він другий берег, освітлений сонцем. І здалося чоловікові, що він золотий. Перебрів він річку, взяв грудку тієї землі і приніс додому. Довго розглядав її, але ненароком опустив ту землю у воду і побачив, що вона у воді не зникла. Витягнув її з води, а вона стала в руках м'яка, що хочеш можна з неї зліпити. Підніс чоловік ту грудочку до вогню, і вона стала твердою. Зрадів чоловік, що знайшов відгадку. Зліпив посуд і поніс богині Дані в дарунок.

 

- Як називається та земля, що знайшов чоловік? (Глина.)

 Розповідь гончара.

- Діти, я теж свій посуд зліпив з глини, з цієї чудо-землиці. Але ще випалив в гарячій печі, а щоб був красивим, розмалював різними візерунками. (Дещо дарує дітям.)

(Вихователь з дітьми дякують гончару за розповідь і подарунки.)

Вихователь. Діти, а чи вдома бондар? (Підходять до будиночка бондаря.)

Діти. Вдома, вдома.

Бондар. Заходьте в гості, будь ласка.

Вихователь. Бондарю, бондарю, в нас дуже допитливі діти. Вони хочуть тебе щось запитати.

(Діти виконують пісню з бондарем.)

- Бондарю, бондарю, а що ти робиш?

- Стружу, стружу дошку на дубову бочку.

- Бондарю, бондарю, що ти робиш?

- Бочку я кінчаю, води наливаю.

- Бондарю, бондарю, в боки візьмися раз І в таночку, бондарю, хоч раз обкрутися.

 (Діти пританцьовують з бондарем разом.)

Вихователь. Бондарю, діти хочуть щоб ти їм розповів про і пою роботу.

Бондар. Діти, виготовляти речі з дерева - дуже важлива справа. Бочки роблять із дуба, ясена, акації. Використовують Породи дерев, які мають тверду деревину, щоб бочки були міцні і довго слугували людям. В кожному домі потрібна бочка.

А скажіть, для чого використовують бочки? (Для соління і квашення овочів і фруктів.)

БондарЩе колись в давнину бондарі  крім бочок  вигтовляли і дерев'яні відра - цебра називали їх. Люди брали два відра та  коромисло і йшли до криниці по воду. Ось і я вам приготував відра з коромислом для дівчаток і хочу, щоб вони затанцювали танець «Біля криниці». (На вибір музпрацівника.)

(Вихователь і діти дякують бондареві за   розповідь і подарунок.)

 

Вихователь. Діти, а чи були ви в шевчика! (Ні, не були. Ходімо!)

(Виходить шевчик зі своєї хати з чобітками і молотком в руках, розповідає про своє ремесло.)

 

Шевчик. Колись шевчик вважався найкращим ремісником. Тому, що він шив людям взуття (колись не було взуттєвих фабрик), ремонтував  його. Взуття шили з шкіри. Подивіться, який інструмент  я маю. (Показує і пояснює призначення його.) Шевці і зараз є в нашому місті, ваші мами носять до них ремонтувати взуття, а також виготовляють взуття на замовлення: черевички,  чобітки, туфлі.

Вихователь. Шевчику, шевчику, а наші дівчатка мають  веселі черевички і хочуть тобі пісеньку заспівати.

 

Пісня «Веселі черевики».

(Дівчата виконують пісеньку з відповідними рухами.)

Вихователь. Шевчику, а діти разом з тобою хочуть заспівати  пісню

Пісня «Шевчик». (Українське дошкілля, 1991 р).

 Діти. А чи бачив ти, як шевчик черевички шиє.

Шевчик. Ось так, брате, ой так - черевички шиє. | 2 р. (Всі разом повторюють і імітують.)

                          Діти. А чи бачив ти, як шевчик гвіздки набиває.

           Шевчик. Ой так, брате, ой так-так гвіздки набиває.   | 2 р.

                       Діти. А чи бачив ти, як шевчик у свято танцює!

          Шевчик. Ось так, брате, ой так-так у свято танцює | 2 р.

 (Вихователь і діти дякують шевчику. Він дарує дітям для ляльки черевички.)

 

Вихователь. Діти, а ходімо в гості до столяра. Ой, який  красивий в нього будиночок, подивіться, які красиві віконниці і двері.

- Столярику, а виходь з хати і розкажи дітям про своє ремесло.

Столяр. Діти, в мене дуже важлива робота. Я роблю з дерева

вікна, двері, столи, стільниці. В мене є красивий інструмент, який

допомагає мені. Ось молоток, пилка, долото, рубанок (пояснює  призначення їх).

Вихователь. Діти, а ви б хотіли бути столяриками? То ж давайте виконаємо пісню «Столярики-молодці».

 Столярики-молодці

 Тешуть столи і стільці.

Молотком по долоті, долоті,

Летять тріски по долоні, долоні.

Пилочками чики-чики,

 Молоточком туки-туки.

Туки-туки, в нас до праці

Здатні руки.

 

Столяр. Дуже гарно ви співали. Я за це вам подарую годівничку для птахів (або шпаківню), щоб ви турбувалися про птахів.

(Вихователь і діти дякують столяру.)

 Вихователь.

Ой у полі на горбочку

Стоїть чудо на кілочку.

Буйний вітер повіває,

Чудо - крилами махає.

Звозять в міхах зерно люди

І складають коло чуда.

Буде чудові робота.

Буде цілий день молоти.

Чудо-диво зерно меле,

Сипле в міхи муку білу.

 Буде діткам хліб печений,

І галушечки варені.

 -  Діти, що то за чудо?

Діти.

Люди чудо змайстрували

 І млином його назвали.

 Вихователь. Діти, а підемо до мірошника.

Діти. Мірошнику, двері відкривай.

Мірошник. Колись в давнину мірошник вважався найголовнішим ремісником в селі. Адже як тільки люди зібрали зерно на полях, одразу везли його молоти на муку. А перед цим треба було мірошнику млин підлагодити, все привести в порядок, всьому дати лад:  приготувати приміщення, де зерно складати, а де мішки з мукою. По деяких селах ще і тепер є млини, які за допомогою вітру  або води мелють зерно, а в містах млини працюють за допомогою електрики.

Вихователь. Діти, а що можна приготувати з муки? (Хліб, пики, пиріжки, булочки та ін.)

А хто випікає смачний хліб, булочки? (Пекар.) Подякуємо мірошнику за його розповідь і підемо в гості пекаря.

(Підходять до пекаря, а там на столі вироблені пиріжки, ватрушки, булочки вже підкисають.)

Вихователь. Пекарю, пекарю, діти хочуть, щоб ти розповів про свою роботу.

Пекар. В мене дуже важлива робота. Я печу хліб, булочки, ватрушки, пампушки і всяку всячину. Але найголовніше для людини - хліб. Колись в давнину люди випікали хліб вдома, а в панів були пекарні, де були пекарі. Тепер в кожному місті, а то й в  селі є  пекарня, де випікають хлібо-булочні вироби.

 -  А чи відгадаєте ви мою загадку?

         Він і чорний, він і білий

         І завжди він загорілий,

        Як до столу ми йдемо.

        То без нього не їмо. (Хліб.)

Вихователь.

 -А діти знають прислів'я про хліб?

- Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

- Не той урожай, що на полі, а той - що в коморі.

- Піт на чолі - хліб на столі.

- Землі кланяєшся низько - до хліба будеш близько.

- Що посієш, те й пожнеш.

Пекар. Давайте разом пісню заспіваємо.

Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу,

 Маком я потрушу,

В піч гарячу посажу.

Діти.

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду я Галю й Нату

Калачами пригощати.

 

Пекар. Діти, а скажіть, що це в мене підкисає на бляшках? (Пиріжки.)

Я сьогодні почастую вас пиріжками. Зараз віднесу на кухню і спечемо.

Вихователь. Дуже дякуємо вам, пекарю. А поки пиріжки печуться, то ми підемо в гості до вишивальниці.

(Вишивальниця показує дітям вишивки, звертає увагу на те, якими кольорами вони вишиті, на одяг дітей.)

- Хто вишивав вам сорочки? (Мами, бабусі.)

- А я вам пропоную звернути увагу на вишиті рушники.

- Де ви бачили вишиті рушники? (Прикрашають образи, портрети в кімнатах, стелять молодій парі під ноги на весіллі; зустрічають гостей з хлібом і сіллю на вишиваному рушникові; дають на згадку про рідний дім в дорогу.)

Вихователь. В кожний рушник вкладена велика праця, і тому рушники бережуть, передають з покоління в покоління. Ось рушники, які вишивали ще наші бабусі, а ці рушники вже вишивали ваші мами - сучасні рушники.

Вишивальниця. Традиція вишивати рушник існує з давніх-давен. Рушник - це символ людського щастя, і тому матері дарують своїм дітям, коли вони йдуть в дорогу власного життя. Недаремно про рушник  складено багато пісень.  Всім відома пісня  П. Майбороди на слова А. Малишка «Пісня про рушник».

Діти з вихователем співають.

Рідна мати моя.

Ти ночей не доспала,

і водила мене

У поля край села,

І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний

На щастя, на долю дала.

Вихователь.

- Ще такі  пісні: «А мати вишивала рушники...», „ Рушник кольорова доріжка”, «У Іванка     вишиванка», „Я вишиваю  рушничок” та інші.

 Наші  дівчатка виконають танець з рушниками, які  вишивали їхні мами.

Вихователь. Ми дуже вдячні вишивальниці і всім нашим цікаву розповідь про своє ремесло, за подарунки.

Діти:

Ми з  майстрами подружились,

Багато дечого навчились.

Із них приклад будем брати,

 Їхню поважати.

Пекар пригощає дітей пиріжками.

Дата публікації: 14:07 23.03.2017