Завідувач

Чала Тамара Тимофіївна

Пошук
Консультативний центр | Сторінка логопеда | Профілактика порушень письма і читання у дітей дошкільного віку
Профілактика порушень письма і читання у дітей дошкільного віку

Одне з необхідних умов профілактики порушень письма і читання - це раннє розпізнавання ознак мовленнєвого недорозвитку. Ключовим моментом у визначенні можливих труднощів читання і письма є вивчення фонетико-фонематичного розвитку дітей.

Оволодіння фонетичною будовою мовлення закінчується у різних дітей в різний час: є діти, що говорять взагалі правильно до 3х років, в інших ті чи інші недоліки спостерігаються ще у віці 6-7 років. Ці розбіжності залежать від ряду причин. Важливу роль відіграє оточення дитини: краще розвивається мовлення у тих дітей, які постійно чують правильне мовлення, з якими багато розмовляють. Велике значення для засвоєння фонетики має психічна активність дитини, її фізичний стан, нормальний слух, будова і рухливість артикуляційного апарату. Постійно дбаючи про культуру мовлення в цілому і проводячи спеціальні вправи, можна допомогти дітям до школи повністю оволодіти фонематичною системою рідної мови.

Своєчасне виявлення дітей з фонематичним недорозвиненням і проведення з ними логопедичних занять в дошкільному віці (з 4-5 років) дозволяє попередити неуспішність багатьох школярів. Вивчення недоліків вимови у дітей старшого дошкільного віку з фонематичним недорозвиненням показує, що послідовність становлення звуків у них в основному не відрізняється від тієї, яка спостерігається при нормальному розвитку.

Ознакою фонематичного недорозвинення у дітей є незакінченість формування звуків, що відрізняються тонкими артикуляційними або акустичними (слуховими) ознаками. Сюди відносяться свистячі ([с], [з], [ц]) і шиплячі ([ж], [ш], [ч], [щ]) звуки, а також сонорні ([р], [л]), дзвінкі і глухі, тверді і м'які приголосні.

Характерними для фонематичного недорозвинення є такі особливості вимови звуків:

- недиференційоване вимова пар або груп звуків. У цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником 2-3 інших звуків. Наприклад, м'який звук [т`] вимовляється замість звуків [с], [ч], [ш] (сумка - «тюмка», чашка - «тяшка», шапка - «сапка»);

- заміна одних звуків іншими. Зазвичай важкі звуки замінюються більш легкими. Наприклад, замість звуку [р] вживається звук [л], замість звуку [ш] дитина говорить [ф]. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками [т], [д];

- змішування звуків. Це нестійке вживання цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно. а в інших - замінювати їх. Так, дитина, вміючи вимовляти звуки [р], [л] ізольовано, в мовних висловлюваннях плутає їх, замінює один іншим;

Подібний характер порушень звукової сторони мовлення повинен насторожувати дорослих, тому що він говорить про недорозвинення фонематичного слуху (здатності розрізняти мовні звуки). Існує система прийомів, які допомагають в таких випадках визначити ступінь несформованості фонематичного слуху. Це завдання, типу:

- відтворити за дорослим 3-4 складових поєднання з легкими для вимови звуками типу: па-по-пу, па-ба-па;

- плеснути в долоні на заданий звук, наприклад, на звук [з] серед звуків [т], [ц], [ч], [з], [с], [ш] і т інше;

- виділити склад з певним звуком. Наприклад, склад «СА» серед складів «за», «ша», «са», «ча», «жа»;

- підняти руку, якщо в слові буде заданий звук. Наприклад, слово зі звуком [с] серед слів «санки», «шуба», «шкарпетки», «парасолька», «ніс», «щука».

У подібних завданнях від дитини не потрібна вимова звуку. Важливо з'ясувати стан сприйняття мовленнєвих звуків, тому дитина реагує певною дією (плескає в долоні, піднімає руку, прапорець або картинку), якщо почує потрібний  звук. Ці завдання дозволяють з'ясувати можливості сприйняття звуків дефектних у вимові.

Важливо звернути увагу на стан сприйняття звуків, які дитина вимовляє правильно. Нерідкі випадки, коли порушується або не розвивається в належному ступені сприйняття так званих. «збережених» звуків, тобто звуків. що вимовляються правильно. У дітей, що належать до цієї групи, при зовні благополучній вимові спостерігаються значні труднощі під час сприйняття звуків. Саме такі діти, несподівано для оточуючих, стають «проблемними» з читання та письма.

Недорозвинення фонематичного слуху негативно впливає на формування у дітей готовності до звукового аналізу слів. Так, діти роблять помилки:

а) у виділенні першого звуку в слові (називають або перший склад, або все слово). Наприклад, у слові «жук» називають перший звук «жу».

б) у підборі картинок, що включають заданий звук. Наприклад, на звук [ш] підбирають картинки: «шапка», «собака», «щука», «шишка», «сумка»;

в) у самостійному вигадуванні і називання слів із заданим звуком.

Своєчасне виявлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням, проведення спеціально організованого навчання (з 4-5 років) дозволяє не тільки виправити мовленнєвий дефект, але й повністю підготувати їх до шкільного навчання.

Найбільш важкі види порушень читання і письма спостерігаються у дітей із загальним недорозвитком мовлення. Ці діти, крім фонетико-фонематичного недорозвинення мають обмежений словниковий запас і граматично неправильно оформлюють фразу (неправильні закінчення слів, пропуск прийменників, неправильний порядок слів у реченні тощо). Такі діти вже в ранньому віці відстають у мовленнєвому розвитку. Вони починають пізно говорити (після 2-3 років), мовлення їх малозрозуміле для оточуючих. Не пізніше 3х років вони повинні бути детально обстежені логопедом. Батьки отримують консультацію з подолання відставання  мовленнєвого розвитку. За необхідностю, діти із загальним недорозвиненням мовлення з 4-5 років направляються до логопедичної групи свого дитячого садочка. А під час навчання у школі обов'язково продовжують займатися на шкільному логопедичному пункті, тому що бідність словникового запасу, невміння висловити свою думку призводять до того, що учні на більш пізніх етапах не вміють писати перекази та твори.

Деякі вчителі вважають дісграфічні (помилки на письмі специфічного характеру) і діслексичні (помилки під час читання специфічного характеру) помилками безглуздими, викликаними особистісними якостями учнів: невмінням слухати пояснення вчителя, неуважністю при письмі, недбалим ставленням до роботи. Насправді, в основі подібних помилок лежать більш серйозні причини: вже розглянута вище несформованість фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мовлення.

Поняття «готовность до оволодіння читанням і письмом» не вичерпується розвитком усіх сторін усного мовлення дитини, а включає також дозрівання деяких немовленнєвих функцій (зокрема, зорово-просторових уявлень). Головним у роботі з розвитку просторових орієнтувань є усвідомлення дітьми схеми власного тіла (права - ліва рука, нога, око, вухо). Далі у дитини потрібно розвинути орієнтацію на картинці (що знаходиться вгорі - внизу, праворуч - ліворуч). Потім підключаються дії з предметами (постав кубик під стіл, на стіл, тримай над столом- постав кубик праворуч - ліворуч від кулі тощо) Дитина повинна розрізняти геометричні фігури, розрізняти будь-які предмети за кольором, а також за ознакою (великий - маленький, товстий - тонкий, вузький - широкий, високий - низький). Велику допомогу під час розвитку зорово-просторових уявлень нададуть ігри з мозаїкою, з розрізними картинками, пазлами. Дуже корисна робота з пластиліном, глиною, тістом - розфарбування картинок олівцями, особливо штриховка дрібних деталей.

Така профілактична робота допоможе дитині підготуватися до чіткого зоровому сприйняття і правильного написання букв.

Розвиток зорово-просторового сприйняття

і наочно – образного мислення

Напрямки роботи і зразкові завдання:

1. Ознайомлення з основними геометричними фігурами, величиною (коло, квадрат, трикутник, овал, ромб, шестикутник; широкий – вузький, довгий – короткий і т. п.);

2. Ознайомлення з просторовими відносинами й поняттями, що їх позначають (над – під, спереду – позаду, право – ліво і т. д.);

Примірні вправи:

  • «Вгадай, що задумано?» - один з дітей описує задуманий предмет, а інший повинен здогадатися, що це за предмет.
  • «Здогадайся, що намалював художник?» - аналогічна гра. Дорослий описує дітям малюнок наступним чином: «Художник намалював великий квадрат. Усередині нього - квадрат поменше, який поділив двома лініями хрест - навхрест на чотири частини. До великого квадрату домалював зверху трикутник кутом догори. Що це?» (Будиночок).
  • Корисні ігри на запам'ятовування поєднань різних геометричних форм, які пропонуються візуально. (Зразок поєднання геометричних форм: в центрі зображено квадрат, ліворуч і праворуч від нього – по одному овалу, зверху і знизу від нього – по одному трикутнику).

Розвиток навичок уявного переміщення і трансформації зорових образів:

Бажано використовувати такі вправи, як складання картинок, розрізаних на декілька частин, завдання на домальовування («Домалюй півовал до будь-якого предмета»).

 Формування навичка схематичного зображення просторових відносин:

Дітей в ігровій формі навчають, спираючись на «карту-шлях», орієнтуватися в лабіринті. З тією ж метою використовують гру «Куди сховалася лялька?», в якій дитина відшукує в іграшковій кімнаті заховану ляльку за допомогою плану цієї кімнати, де це місце позначене. Подібні вправи полегшують згодом засвоєння схем фонетичного, морфологічного і граматичного аналізу.

Формування зображувально - графічних здібностей

  • Штрихування за контуром, обведення, змальовування геометричних фігур;
  • домальовування незакінчених малюнків (коло, трикутник, жук);
  • малювання з натури з метою зобразити як можна більше деталей;
  • домальовування малюнків з відсутніми деталями (даються закінчені зображення, але з відсутніми деталями);
  • відтворення фігур і комбінацій декількох фігур по пам'яті;
  • Лист літер і слів на шаблонах. (Виготовляється шаблон для рукописного шрифту за допомогою якого  дитина відпрацьовує рухи для зображення букв.

Розвиток

функції послідовності

Використовуються наступні ігри та вправи:

  • скопіювати ряд, що складається з фігур різного кольору, розташованих у певній послідовності;
  • «Збери намисто» (нанизати, розфарбувати), що відрізняються за кольором або формою: за зразком (3 – 6 елементів), по пам'яті (2 – 6 елементів);
  • «Що змінилося?» (по пам'яті виявити зміну послідовності) – 3-6 елементів;
  • відстукивання ритмів на слух або за графічною схемою;
  • відновлення порядку фраз в оповіданні;
  • відновлення порядку слів у фразі;
  • відновлення порядку звуків у слові.

Розвиток уваги

(концентрація, розподіл і переключення)

У роботі з розвитку уваги необхідні вправи, спрямовані на формування як зорової, так і слухової уваги. Основний акцент слід робити на формуванні довільної регуляції уваги.

Рекомендуються наступні завдання:

  1. тривале сортування і нанизування намистинок;
  2. простежування поглядом лінії від її початку до кінця, коли вона переплітається з іншими лініями («Хто з ким говорить по телефону?»);
  3. «Синхронний рахунок». Порахувати кількість зображень 2-х видів (метелики і кульки або кружечки й палички), не звертаючи уваги на інші предмети, зображені на картинці;

Профілактика порушень писемного мовлення та читання у дітей дошкільного віку повинна здійснюватися із застосуванням комплексного та системного підходів, з урахуванням структури мовленнєвої проблеми.

 

Дата публікації: 12:51 30.10.2017